Андрій Портний: «Повноваження держави – витрати з місцевого бюджету. Це десятки мільйонів гривень, які громада втратила для розвитку»

Сосницька громада балансує між виживанням і розвитком: затримки зарплат, урізане фінансування допомоги армії, амбітні проєкти, які доводиться ставити на паузу. Але це не через відсутність бажання змінювати якість життя в громаді. Це – через відсутність ресурсу. Навіть той, що був згенерований раніше, зараз йде на покриття видатків, які держава без фінансового забезпечення поклала на плечі органів місцевого самоврядування.

Водночас — міжнародна підтримка, будівництво сучасного укриття та плани на великі інфраструктурні зміни. Про реальний стан справ, фінансові виклики і те, чому «громади все можуть, якщо мають ресурс», — у розмові з селищним головою Андрієм Портним.

«Проблема не в бажанні, а в ресурсі»

— Ось, дивіться, – починає сам розмову селищний голова. – Місяць роблю публікацію, почав з початку року (показує на смартфоні пост у соціальній мережі, в якому йдеться про те, скільки грошей витрачено на покриття зобов’язань держави перед бюджетниками у перерахунку на дрони). Думаю, погано, що не всі колеги цим питанням переймаються. Можливо, в них усе нормально з бюджетом. Але я хочу, щоб люди розуміли: коли завтра запитають: “Чого нічого не робиться?”, то відповідь дуже проста: то не від того, що мер не хоче, а просто нема ресурсу. Бюджет — це ресурси. Громади здатні виконувати майже всі повноваження, які їм передає держава. Але якщо повноваження дають, а ресурсу — ні, в такому разі алгоритм не працює.

«Доводиться різати навіть допомогу ЗСУ»

— Пане Андрію, то за рахунок чого зараз заощаджуєте, що “ріжете”?

— За рахунок допомоги Збройним Силам України. Це той ресурс, який ми планували збільшувати. Звернень не стало менше ні на грам. У мене від військових їх ціла купа (показує на теку з документами). Але змушені зменшувати фінансування. Хоча навіть у цій ситуації — за рахунок залишків минулого року — ми вже більше ніж на пів мільйона допомогли бригадам: техніка, обладнання, субвенції. Але зараз вимушений поставити усе на паузу.

– Чому?

— Сьогодні 17 квітня (розмова відбувалася саме 17 квітня – прим. ред.), а на рахунку — нуль. Ми мали б на цьому тижні – 15-го, 16–го, 17-го – виплатити людям аванси, однак не можемо. Для виплати потрібно близько чотирьох мільйонів гривень. Ми вже маємо затримку приблизно на 15 днів. Просто не маємо ресурсу платити людям зарплату вчасно.

Зарплати, опалення і «полегшення без розвитку»

— Виходить, затримки вже стали регулярними?

— Я сказав би так: затримки насправді є. Але хоча б перед Великоднем виплатили частину зарплат — бодай і з запізненням. Люди отримали якісь кошти. На жаль, крім однієї установи. Але ми працюємо.

— То є світло “в кінці тунелю”?

— Примарне, але є. Намагаємось ще й самі трохи ліхтариками підсвічувати (сміється). Зараз має стати трохи легше — завершується опалювальний сезон, менше витрат на енергоносії. Ми вже закупили паливо на наступний рік.

Є надія, буде легше в плані того, що на зарплату вистачатиме. Але ж це полегшення – то лише про виживання. Цього року у нас були амбіції, плани стосовно розвитку. Хотіли завершити об’єкти, які розпочаті у минулих роках. З самого початку року, навіть у кінці минулого, ми почали активно розробляти проєктно-кошторисні документації на різні об’єкти. Важко буде (чи дуже важко), однак ми не зупинимось. Центр дитячої творчості маємо намір завершити. Є кілька проєктів разом із «Зеленим Хрестом». Ми робили реконструкцію: вікна, двері замінили у закладі, дах поміняли частково. Хотілося цього року завершити в повному обсязі дах і зробити фасад будівлі, бо це історична, цікава, гарна будівля.

«Діти не навчаються повноцінно — але це тимчасово»

— Хочу запитати щодо школи. Сьогодні, коли записували черговий випуск “Місцевого мікрофона”, звучали нарікання, що школярі не ходять у школу з жовтня.

— Є таке.. Зараз розкажу. Я закінчував школу Довженка, потім це була гімназія, зараз ліцей. Інколи і сам плутаюсь з цими назвами (сміється). Тут ніколи не було нормального укриття. Тепер воно буде. І не просто укриття, а протирадіаційне, де величезна кількість вимог і з боку ДСНС, і з боку всіх перевіряючих служб, які прийматимуть цей об’єкт. Унікальна штука, скажу вам. Багатофункціональна. Думаю, що десь ще місяць-півтора, і ми повністю завершимо всі роботи. Навчання стало не зовсім повноцінним не лише через роботи, проблеми почалися у жовтні, коли з’явилися виклики, пов’язані з опалювальним сезоном, блекаутами, безпековою ситуацією. Різні були ситуації. Але так, дійсно, у нас другу частину навчального року діти майже не навчаються. Тільки кілька класів ось почали. Не всі. З нового навчального року навчатися будуть усі. Нове укриття таку можливість дасть. Там будуть окремі приміщення для навчання, харчоблок, додаткових 5–6 санвузлів. Не 5-6 унітазів – я кажу про повноцінні туалетні кімнати, розраховані на десятки людей, у тому числі на людей з обмеженими можливостями. Тобто це величезний проєкт. Договірна ціна була з підрядником — 53 мільйони гривень. Фінансує проєкт уряд Бельгії через агентство «Анабель». Роботи вже на фінішній прямій.

Бельгія, «Анабель» і парта Довженка

— Як вдалося залучити міжнародну допомогу?

— Іноді вирішальним є випадок і вчасна комунікація. До нас приїхав експерт агентства «Анабель». Він сидів за партою Довженка — і, мабуть, саме це стало одним із факторів, чому обрали наш проєкт. Але ключову роль зіграло те, що у нас була готова проєктно-кошторисна документація. Без неї нічого б не було. Перша черга — укриття (53 млн грн). Друга — новий супертехнологічний і сучасний харчоблок (27 млн грн). Далі плануємо утеплення, фасад. Навіть ліфт для маломобільних…

«Громада — це теж бізнес-модель»

— Я знаю, що ви про громаду можете говорити годинами. Про нові проєкти, ідеї. Можете по молекулах розкласти, як і з чого формується бюджет…

— Я спробую вас перебити. Вибачаюсь, звичайно. Я розумію до чого ви ведете і спрощу запитання. Якщо селищний голова такий, ну, скажімо, “продвинутий” (сміється), то чому в громаді стільки є проблемних питань? Так?

— Приблизно це я і хотіла запитати…

— Почну з того, що децентралізація це була дуже вчасна і дуже гарна ідея держави. Реалізація цього процесу вже була менш продумана. Органам місцевого самоврядування надали повноваження. Навіть набір інструментів. Але… У процесі виявилось, що не всі інструменти якісні, а деяких просто не вистачає. А потім до цього всього держава почала і частину своїх повноважень перекладати на плечі громад. Ну, це не так страшно. На те ми й органи місцевого самоврядування. Але разом з повноваженнями ми очікували і на ресурс, однак… Його немає. Тому наразі у Сосниці є поточні проблеми з зарплатами бюджетників, бо повноваження державні, а кошти на їх забезпечення держава не дала. Освіта, соцзахист, управління — усе лягло на місцевий бюджет. Це десятки мільйонів гривень, які громади втратили для розвитку.

Наступний мій меседж: громада – це теж бізнес-модель.

Не повинні сплачуватися податки за місцезнаходженням виробничих приміщень. Вони мають сплачуватися там, де живе людина. Тобто громадяни мають, на мою думку, платити податки не там, де працюють, а там, де живуть. Ми ж говоримо про послуги, які надає громада, а громада надає послуги, які прив’язані до людей, пов’язані з людьми. Це освіта, охорона здоров’я, медицина, благоустрій, дозвілля, спорт, культура. Це там, де ти живеш, не там, де ти працюєш. За кордоном популярні саме моделі, де сплачують податки за місцем проживання. І за кордоном багато місцевих бюджетів формуються з майнових податків: податок на майно, на землю. Тобто це основне джерело наповнення місцевого бюджету, як правило. У нас був волонтер Корпусу миру, працював тут. Він у звичайному житті – мер великого міста в Каліфорнії. Там 300 тисяч населення. Раз у тиждень ми контактували з ними, він розповідав, як вони живуть. Я думав, що Америка значно централізованіша. Однак ні! Величезна кількість питань, які в Україні в компетенції держави, у них вирішується на місцевому рівні, на рівні шерифа. Швидко, просто і ефективно. На державу це не впливає ніяк. Держава віддала, займайтеся. Є міста в США, де 40–50% бюджету громади формують сонячні електростанції. Громада облаштувала сонячні електростанції, вони виробляють електрику, громада її продає. У нас таке можливе? Ні. І так у багатьох сферах. Тому допоки наші громади не стануть бізнес-моделями, нічого гарного не буде.

Дороги: «На місцеві — нуль гривень»

— Дуже часто місцеві під час спілкування нарікали на якість доріг.

— А ви думаєте, я в космосі живу і не їжджу по цих самих дорогах? Пишемо. Звертаємось. Нам відповідають, що шукають можливість. На дороги державного рівня ще їх знаходять. Ці автошляхи справді ремонтують. А от місцеві… Недавно отримали відповідь з області, від Служби відновлення інфораструктури — 0 гривень фінансування. І що робити селищній раді в цьому випадку? Ямковий ремонт, як щороку, ми звичайно будемо робити. Почнемо, коли погода нормалізується. Але капітальний ремонт — це 15–16 мільйонів за кілометр. У нас навіть на один кілометр немає ресурсу.

У нас 80% доріг потребують капремонту. А ми можемо спрямувати лише 2–3% бюджету на розвиток. Це шлях до колапсу.

Великий проєкт: очисні споруди за кошти ЄІБ

— Що у вас ще цікавого? Що плануєте?

— Пройшли відбір Європейського інвестиційного банку. Будемо будувати сучасні очисні споруди. Проєкт — близько 53 млн грн. Це кредит, але з грантовою складовою. Завершення проєкту — квітень 2027 року. Крім того, купуємо техніку для комунального підприємства: спецмашини для каналізації, асенізацію, ремонтну техніку.

Премії і відтік кадрів

— У вас мабуть теж часто питають про це. От і сьогодні кілька людей згадало про премії працівників селищної ради…

— (сміється) Це вічна тема. Люди думають, що тут просто якийсь клондайк. Не знають лише, або не хочуть знати, що проблема не в преміях — проблема в низьких окладах. Держава підняла зарплати держслужбовцям. В органах місцевого самоврядування її ніхто не піднімав. А якщо у державному секторі піднявся рівень платні, то у нас відповідно почався відтік кадрів. Ми уже втратили кількох спеціалістів. Я ще раз хочу наголосити, що премії — це інструмент, щоб утримати людей. У нас вони не перевищують 100%. Все дуже легко рахується. Якщо спеціаліст має ставку 8 тисяч гривень і отримує ще 100% премії – це 16 тисяч. Відніміть податки. На руки десь тисяч 12. Це велика зарплата?

– Якщо порівняти з пенсією в 3-4 тисячі гривень, то…

– Але ж пенсіонер отримує ці 3-4 тисячі на себе особисто. А 12 тисяч зарплати йде інколи на цілу родину з 3-4 людей. Поділіть на кожного і… Зрештою це дуже чутлива тема. Я переконаний – не може бути дешевої влади. Це утопія…

«Я отримую задоволення, коли щось вдається зробити»

— Ви зараз задоволені своєю роботою? Взагалі від чого отримуєте задоволення?

— Отримую — коли щось роблю. Якщо результат є — тоді є і задоволення. У цьому нічого не змінилося.