СОСНИЧЧИНА ІСТОРИЧНА. «ТЮТЮН, ЩО ХЛІБ, БЕЗ НЬОГО НІЧИМ ПОДАТКИ ПЛАТИТЬ»
Зараз, напевно, це багатьом важко уявити, але у другій половині ХІХ століття, на Чернігівщині вирощування різних сортів тютюну мало дуже важливе економічне значення. Завдяки високим прибуткам, які отримували виробники тютюну, а це після 1861 року були здебільшого селяни та колишні козаки, й склалася поговірка, винесена в заголовок публікації.
🌱 Одним із головних центрів вирощування цієї культури були населені пункти Сосницького повіту, а містечко Мену навіть називали столицею тютюну. До речі, зображення цієї рослини було на печатці Менської сотні часів Гетьманщини, що свідчить про те, що культивуванням тютюну в наших краях почалося ще у XVII столітті. Згідно з даними, наведеними в Матеріалах з історії та статистики Чернігівської губернії, які у 1865 році склав М. Домонтович, саме Мена тоді вважалася першим пунктом, де народилася і звідки поширилася по іншим повітам тютюнова промисловість.
У той період в наших краях найбільш активно займалися виробництвом тютюну також жителі містечок Олександрівці та Синявці, селах Феськівка, Дягова, Величківка, Киселівка, Данилівка, Баба (нині – Покровське), Лави, Вільшане, Шабалинів, Волинка, Осьмаки, Домашлин, Куковичі.
На Сосничині серед найбільш поширених сортів був тютюн-бакун, який за своїми якостями дуже близький до звичайної махорки. Після просушування зібраного тютюну його забирали скупники, які продавали його на ярмарках а також відвозили його на різні тютюново-сигаретні фабрики. У Мені поблизу новозбудованої залізниці декілька десятиліть працював тютюно-ферментаційний завод, що дозволило значно підвищити якість продукції. Пізніше виробництво різних сортів тютюну також поширилося в багатьох населених пунктах Прилуцького повіту, який тоді адміністративно належав до Полтавської губернії, а також Ніжинського та Остерського повітів Чернігівщини.
Як вже зазначалося, займатися вирощуванням тютюну було досить вигідно. За інформацією менського волосного старшини С. Назаренка, у 1860-х роках оплата вільнонайманої праці при вирощуванні тютюну на десятині (1,09 га) землі обходилася господарю у 14 карбованців 55 копійок сріблом, а чистий дохід після продажу вирощеного складав близько 65 карбованців.
🚬 … З часу розквіту тютюнового виробництва на Чернігівщині промайнуло більше століття. Тютюн вже давно не вирощують в наших краях в промислових обсягах. Хіба що після того, як декілька років тому різко подорожчали цигарки, деякі господарі почали знову висівати трохи тютюну. Як кажуть, для себе.
Едуард Асмаковський, історик-краєзнавець спеціально для «Місцевих медіа».
На знімку: дані 1862 року про кількість вирощеного тютюну в населених пунктах Сосницького повіту.