У лютому 1664 року полковник Яків Скидан вів шістсот козаків по тилу найбільшої армії, яку Річ Посполита коли-небудь відправляла на Лівобережну Україну. Тридцять дві тисячі вояків короля Яна Казимира палили міста, різали людей і йшли на схід. А Скидан з невеличким загоном захопив їхню казну, відбив амуніцію з болота під Сосницею і побив стільки шляхти, що французькі найманці в польському війську потім написали про нього у своїх хроніках. Через кілька тижнів його схоплять і стратять. А через двісті років Микола Гоголь напише повість, головний герой якої дивовижно нагадуватиме сосницького полковника.
Герб Сосниці 1782 року – ведмідь, що лізе на сосну за медом. Wikimedia Commons, Public Domain
Яків Скидан – полковник Сосницького козацького полку, один з найяскравіших козацьких командирів епохи Руїни. Народився невідомо де і невідомо коли. Першу згадку про нього знаходимо в реєстрі Війська Запорозького 1649 року – козак Іркліївської сотні Кропивненського полку, десь на Черкащині, далеко від Чернігівщини. Як потрапив до Сосниці – невідомо. Але потрапив.
Другий Скидан
Скидани в Сосниці з’явилися раніше за Якова. За двадцять шість років до нього тут жив Карпо Павлович Скидан – козацький полковник, один з лідерів повстань 1637–1638 років. Карпо був правою рукою гетьмана Острянина, збирав по п’ять тисяч козаків на Січі, полонив ворожих отаманів, розбивав польські війська. У липні 1638 року його поранили, захопили в полон і, найімовірніше, стратили.
Чи був Яків Скидан сином Карпа? Ні. По батькові Якова – Пилипович, а Карпа – Павлович. Батька Якова звали Пилип, не Карпо. Але два козаки з тим самим прізвищем, з того самого містечка, з різницею у двадцять шість років, обидва полковники, обидва загинули в полоні – це забагато для збігу. Брати? Дядько і племінник? Двоюрідні? Архіви мовчать. Але «козацьке гніздо» Скиданів у Сосниці – факт.
Полк, якого не повинно було бути
Сосницький козацький полк існував двічі. Першого разу – під час Хмельниччини, у 1648–1649 роках, під командуванням полковника Леонтія Ракушки. Після Зборівського договору полк розформували, а його сотні включили до Чернігівського полку. Потім – до Ніжинського.
Вдруге полк з’явився в липні 1663 року. Гетьман Іван Брюховецький, щойно обраний на Чорній раді в Ніжині, реформував козацький устрій Лівобережжя. Великий Ніжинський полк – тридцять шість сотень – він розділив на чотири: Ніжинський, Стародубський, Глухівський і Сосницький. Полковником Сосницького став Яків Скидан.
Реформа була політичною. Брюховецький ставив на ключові посади своїх людей, щоб контролювати Лівобережжя. Скидан отримав п’ять сотень: Сосницьку, Березинську, Новомлинську, Менську та Коропську.
Ілюстрація до «Тараса Бульби» Миколи Гоголя, Міхай Зічі, 1890-ті роки. Wikimedia Commons, Public Domain
Жінки в козацьких шапках
Випробування прийшло через кілька місяців. У жовтні 1663 року король Ян II Казимир з армією – двадцять тисяч польського війська плюс двадцять чотири тисячі козаків правобережного гетьмана Павла Тетері – вирушив на Лівобережжя. Мета: відірвати його від Московії і повернути під контроль Речі Посполитої.
Армія палила все на своєму шляху. П’ятого січня 1664 року поляки влаштували криваву різанину в Салтиковій Дівиці. Переправилися через Десну і попрямували до Березни – шістнадцять кілометрів від місця різанини.
Скидан зібрав усі сотні полку в березнянській фортеці. Місто було добре укріплене: з трьох боків – вода, з четвертого – надійний земляний вал. На козацькій раді вирішили не чекати за стінами, а вийти назустріч. Командували Скидан і березинський сотник Сава Коваленко.
Козаки зайняли позиції за річкою Березною, на підвищенні. Коли поляки наблизилися, їх зустрів вогонь з рушниць і гармат. Потім козацька кіннота контратакувала.
А далі – епізод, гідний кіно. Разом з козаками з фортеці вийшли жінки. Вдягнені в чоловічий одяг, козацькі шапки, озброєні косами та списами. Це створило ілюзію великого війська. Поляки не ризикнули продовжувати атаку і відступили через Стольне та Мену.
Казна короля
Після оборони Березни Скидан залишив надійний заслін під командуванням сотника Коваленка і з кількома сотнями козаків пішов у рейд по ворожому тилу.
Шістсот вершників – так уточнив чисельність загону Скидана французький хроніст Руссо де ла Валетт (інший француз, де Грамон, перебільшив удесятеро – написав про шість тисяч).
У районі Коропа Скидан відбив королівську казну – скарбницю польського війська. У болоті під Сосницею захопив ворожу амуніцію. Побив стільки шляхти, що це зафіксували одразу кілька іноземних хроністів. Шістсот козаків діяли проти тридцяти двох тисяч – і діяли результативно.
Паля чи сосна
Одинадцятого лютого 1664 року під Пирогівкою козаки Скидана зіткнулися з основними силами поляків. Як записав де Грамон – французький найманець у польському війську – у бою до рук поляків потрапив «козацький генерал». Полоненого посадили на палю.
Польський хроніст Коховський підтвердив: Яків Скидан забитий на палі у 1664 році.
Але в Сосниці розповідають іншу історію. За місцевою легендою, Скидана прив’язали до сосни між селами Загребелля і Філонівка та спалили живцем. Цю версію зафіксував сосницький краєзнавець Юрій Виноградський – той самий, що заснував місцевий музей.
Що було насправді? Документи XVII століття однозначно говорять про палю – типову для того часу страту. Версія з сосною з’явилася пізніше, у місцевих переказах. Можливо, назва міста – Сосниця, від «сосна» – вплинула на формування легенди. А може, до казки додали деталі вже після виходу повісті Гоголя.
Але одне безсумнівно: ще в документі 1728 року – через шістдесят чотири роки після подій – згадується географічний орієнтир «Скиданова сосна». Хоч би що сталося насправді, пам’ять виявилася міцнішою за документи.
Покровська церква в Сосниці, побудована у козацьку добу (XVII ст., перебудована 1724 р.) – єдина будівля в місті, що пам’ятає часи Скидана. Wikimedia Commons, CC BY-SA
Тарас Бульба
Через двісті років після загибелі Скидана Микола Гоголь напише повість «Тарас Бульба». Головний герой – козацький полковник, який б’є поляків, потрапляє в полон і гине, прив’язаний до дерева, спалений на вогнищі.
Місцеві дослідники давно вказують на паралелі. Виноградський популяризував версію, що Скидан – один з реальних прототипів літературного Бульби. Аргументи є: Гоголь з 1821 по 1828 рік навчався в Ніжині – за вісімдесят кілометрів від Сосниці. Обидва міста належали до одного козацького полку. Гоголь збирав фольклор на ніжинських базарах. Цілком міг чути перекази про сосницького полковника, спаленого на сосні.
Але чесності заради: Тарас Бульба – збірний образ. Є й інші, навіть переконливіші прототипи. Остап Гоголь – далекий предок самого письменника – мав двох синів, один загинув у бою, інший перейшов на бік поляків. Це точно повторює сюжет повісті. Курінний отаман Охрім Макуха, предок Миклухи-Маклая, теж мав синів-козаків з подібною долею, а дядько Миклухи-Маклая навчався разом з Гоголем у Ніжині.
Скидан – один з можливих прототипів, не єдиний. Але жоден інший прототип не пов’язаний із конкретним містом так само щільно, як Скидан із Сосницею. І жоден не залишив по собі топонім – «Скиданова сосна» – за шістдесят чотири роки до народження Гоголя.
Вулиця полковника
Сьогодні на місці «Скиданових сосен» – між Загребеллям і Філонівкою – стоїть дерев’яний хрест і меморіальна дошка: «На цьому місці в 1664 році був по-звірячому закатований ляхами народний герой – Сосницький полковник Яків Скидан».
У 2015 році в Сосниці на громадських слуханнях вирішували, як перейменувати вулицю Щорса – радянського командира, який до Сосниці не мав жодного стосунку. Більшість проголосувала за козацького полковника. Тепер це вулиця Якова Скидана.
А на гербі Сосниці – ведмідь, що лізе на сосну. Місто отримало герб у 1782 році, через сто вісімнадцять років після загибелі полковника. Але сосна стоїть на гербі з того ж кореня, що й ім’я міста, і легенда про Скидана, і повість Гоголя – з кореня, який тримає це місто на Убеді вже вісім століть.
Джерела
– Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. – К.: Стилос, 2010. – С. 658
– Луняк Є.М. Бій під Пирогівкою 11 (21) лютого 1664 р. // Матеріали конференції «Поляки на Чернігово-Сіверщині». – Ніжин, 2014
– Панашенко В.В. Сосницький полк // Енциклопедія історії України, т. 9, с. 713
– Болгов В.В. Хто є хто на Чернігівщині. Видатні земляки. – К., 2006. – С. 159
– Яків Скидан – історична постать // Чернігівське земляцтво
Світлини: Wikimedia Commons (CC BY-SA, Public Domain)
«Наша Сосниця» / «Місцеві медіа»
P.S. Шановні читачі, якщо у ваших родинних архівах є старі фотографії Сосниці, Загребелля, Філонівки або будь-які матеріали, пов’язані зі Скиданами чи козацькою добою на Сосниччині – надсилайте їх нам через Telegram-бот: https://t.me/mmedia_addnews_bot. Залишайте невеличкий опис та приблизну дату зйомки. Публікуватимемо і нагадуватимемо про історію краю.