Мінськ. Ленінград. Уфа. Сухумі. Душанбе. Львів. Якщо викласти в рядок міста, де оперував і викладав цей чоловік, вийде маршрут завдовжки в кілька тисяч кілометрів і майже пів життя в валізах. А починалося все в тихому селі на Сосниччині, звідки Гаврило Ковтунович вийшов сільським хлопцем, щоб стати професором медицини.
Він народився 6 квітня 1892 року в Киріївці – невеликому селі, що нині належить до Сосницької громади. Звідти, з-над тихих поліських річок, до великої медицини шлях був неблизький. Але саме такі шляхи тоді й прокладали селянські діти, яким пощастило доступитися до науки.
Учитися він поїхав до Києва. 1922 року, уже в новій, розбурханій революціями країні, Гаврило Ковтунович закінчив Київський університет – і став лікарем. Медицина тих років була голодна на хірургів, і молодий фахівець швидко пішов угору.
Далі почалося те саме поневіряння містами. Білоруський медичний інститут у Мінську наприкінці 1920-х. Ленінградський інститут удосконалення лікарів на цілих сім років. Уфа, де він очолив хірургічну клініку. Сухумі, де завідував онкологічною лабораторією Всесоюзного інституту експериментальної медицини. Душанбе, куди його закинула війна. Доба перекидала лікаря з міста в місто, як фігуру на шахівниці, – а він скрізь оперував, досліджував, учив.
За цими переїздами росла й наука. 1937 року Ковтунович став доктором медичних наук, 1943-го – професором. Його цікавило багато: хірургія виразки шлунка, газова інфекція ран, лікування правця. Але окрема лінія – онкологія, тоді ще молода й майже безпорадна галузь. Він розробив власну методику операцій на пухлинах привушної залози, а роки в сухумській лабораторії дали йому те, чого бракувало більшості тодішніх хірургів, – досвід прицільної боротьби з пухлинами.
1945 року, коли війна вщухла, Ковтунович осів нарешті в одному місті – у Львові. Тут він очолив хірургічну кафедру медичного інституту й пропрацював шістнадцять років, до самої смерті. Місто, яке щойно пережило війну й зміну всього устрою, потребувало лікарів і вчителів медицини – і сюди приїхав чоловік із півстолітнім багажем операційних залів по всій країні.
Саме львівський період вважають головним у його житті. Досвід онколога, привезений із Сухумі, тут знадобився сповна: праця і викладання Ковтуновича заклали ґрунт, на якому у Львові згодом виросла окрема онкологія. Студенти, яких він вивчив, лишилися в місті й повели цю справу далі.
Помер Гаврило Ковтунович 25 травня 1961 року у Львові, у віці шістдесяти девʼяти років. Поховали його на Личаківському цвинтарі, на 66 полі, серед інших львівських професорів.
Обличчя його майже не збереглося – прижиттєвого фотопортрета в доступних архівах немає, лишився хіба надгробок. Але лишилося головне: сільський хлопець із Сосниччини, що обʼїхав пів Союзу, довів дорогу медицини до кінця – від поліського села до львівської операційної.
Джерела:
Ковтунович Гаврило Парфентійович – https://uk.wikipedia.org/wiki/Ковтунович_Гаврило_Парфентійович
Ковтунович Гаврило Парфентійович, Енциклопедія Сучасної України – https://esu.com.ua/article-7395
Киріївка, Сосницька громада – https://decentralization.ua/locality/50084
Світлини: з архівів Вікімедіа (річка Убідь, Київський університет, Львів, могила на Личакові) та тизерна ілюстрація.
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Киріївки, Сосниці чи місцевих лікарів – надішліть нам: @mmedia_addnews_bot
«Наша Сосниця» / «Місцеві медіа»